Tu jesteś: Strona główna / Інформація про Проект / Для журналістів
Практичні заняття
Вправа 1
I етап
Пані Марія - самотня мати, яка виховує двох синів у віці 12 i 14 років, працює прибиральницею в районній держадміністрації. Хлопці ходять в одну школу, обоє погано себе ведуть, зі школи їх за це не можуть виключити, тому що школа районна, але можуть пробувати перевести в іншу. В молодшого сина пані Марії підозрюють синдром ДУГ (дефіциту уваги з гіперактивністю), хоча офіційного підтвердження діагнозу немає. Але школа не в змозі забезпечити йому будь-яку спеціальну допомогу чи піклування у зв'язку з цим захворюванням.
Минулого тижня старший з братів за територією школи у нецензурних словах погрожував одній із вчительок. Оскільки чоловік цієї вчительки - міліціонер, то через годину він затримав хлопця (хлопець стверджує, що і побив) та відправив у відділок. Хлопець постане перед судом. Через тиждень заплановано засідання Педагогічної ради школи, яка може ухвалити рішення щодо переведення обох хлопців до спецшколи (формально для цього потрібне заключення психолога про знижений рівень інтелігентності, але такого заключення ще немає і до проведення Педради воно, імовірно, не з'явиться ...)
Один із братів може потрапити у виправний заклад, а другий - у спецшколу. Перелякана мати звернулася до місцевої газети з проханням якось їй допомогти ...
II етап
У місцевій газеті було надруковано текст з інформацією про всю цю ситуацію (погрозах, побитті, затриманні старшого брата і небезпеці виключення зі школи). У тексті, також, зацитовано молодшого з братів, який розповідав про те, що ще раніше, на перерві, вчителька сказала йому, щоб залишився у класі, і спочатку почала на нього кричати, а коли він сказав, щоб вона «від'єбалася», то кілька разів його вдарила довгою лінійкою. Він, плачучи, вибіг з класу і пізніше поскаржився на це старшому братові, який вирішив його захистити.
На жаль, немає свідків того, що сталося між молодшим братом і вчителькою. Проте є учні, які анонімно розказали репортеру, що бачили, який хлопець, заплаканий, вибіг з класу, до того ж у хлопця дійсно на руках і спині є сліди від удару довгим предметом (хоча після конфлікту медично-експертного огляду не було зроблено).
Вчитель і директор говорять про хлопця як про „ненормального" i що йому не можна вірити (закидають, що він сам собі зробив сліди, аби рятувати брата).
Все вказує на те, що через день молодшого брата переведуть у спецшколу (попри відсутність заключення психолога). Старший брат, в свою чергу, через два тижні постане перед судом, який вирішуватиме, чи його буде направлено до виправного закладу.
III етап
Незважаючи на те, що у пресі з'явився текст на захист хлопців (a, можливо, саме в результаті публікації), школа перевела обох братів до спецшколи (40 кілометрів від місця проживання). Журналістів до школи не пускають, а поза територією школи ніхто з журналістами також не спілкується.
Вчителі, окрім трьох осіб, які взагалі не хочуть розмовляти, створили дуже міцний „фронт", в один голос стоять на боці своєї колеги і звинувачують хлопців у тому, що вони створюють проблеми для виховання.
Молодший з братів, якого, очевидно, залякали, почав відмовлятися від своїх слів (схоже на те, що міліціонер - чоловік вчительки, поговорив із матір'ю хлопців і рекомендував їй відмовитися від скарг на адресу його дружини, інакше буде гірше).
Журналіст, натомість, зв'язався з колишнім вчителем цієї школи, який змінив професію і переїхав жити в інше місто (на другий кінець краю). Цей вчитель підтвердив, що вчителька має звичку бити дітей лінійкою і дирекція школи про це знає (директор кілька разів з нею говорив на цю тему, але жодних наслідків це не мало).
Вправа 2
I етап
Редакція отримала відеозапис, зроблений з мобільного телефону, де видно, як спочатку в класі група переростків ображає вчителя і чинить неможливим проведення ним занять, а потім одягає йому на голову сміттєвий кошик. У фільмі не видно обличь учнів, але можна розгледіти вчителя.
Судячи з віку і статі (в класі в основному хлопці) та поведінки учнів, можна зробити висновок, що вони ходять до місцевого професійного училища.
II етап
Вийшла стаття про події в цьому навчальному закладі (де вказується клас і вчитель). В тексті є анонімні розповіді учнів про те, що цей вчитель вже другий рік поспіль є об'єктом приниження з боку учнів.
Дирекція стверджує, що нічого не знала про проблеми цього викладача („ніколи нам нічого не говорив про свої проблеми "). Колеги по школі також кажуть, що нічого не зауважували.
Справу було передано до прокуратури. Проводирів з класу затримала міліція (фільм також було вилучено з інтернету), a увесь клас позбавлено учнівських прав.
Переслідуваного вчителя відправлено у вимушену відпустку, яку він проводить вдома.
Оскільки фільм було показано по загальнодержавному телебаченню, у школі почалася перевірка з Міністерства.
ІII етап
В результаті міністерської перевірки директора і його заступника було звільнено зі школи. Tакож зі школі виключено найбільш активних учнів з-посеред переслідувачів вчителя. Усьому класу знижено оцінку за поведінку.
Новий директор заявив, що у класах буде розміщено камери відеоспостереження і що „він впевнений, завдяки цьому подібна ситуація вже не повториться ".
Переслідуваний вчитель вперше поспілкувався з журналістом і розказав, що у школі не прийнято, аби вчителі зверталися до дирекції за порадою чи допомогою. А коли він поскаржився заступникові директора, що учні в одному з класів не дають можливості вести урок, то почув, що „може, він не годиться для своєї професії".
Міліція увесь час веде розслідування, а фільм, тим не менш, кружляє в інтернеті ...
Вправа 3
I етап
До газети звернулась матір учениці ліцею та розповіла історію переслідування свої дочки її одноклассниками. Почали вони розміщувати образливий фотомонтаж з її обличчям на різних сторінках (розсилаючи його на адреси учнів школи) та роблячи непристойні записи у її профілю facebook. Мати дізналась про цю справу таким чином. Дівчина спочатку не хотіла ходити до школи (проблеми з підйомом, стала прогулювати уроки), а потім почала хворіти (висока температура, нудота). Змушена до розмови приятелька нарешті розповіла матері про що йдеться. Коли звернулась з проханням до класного керівника, то та їй сказала, що „це не справа школи, що відбувається після уроків та поза школою. А дівчина краще б почала вчитись, а не прогулювала".
Ліцеалістка - нова учениця в класі (перейшла до школи пів року тому). Школа, в якій відбувається дана ситуація - це школа елітарної освіти (міжнародне свідоцтво про закінчення середньої освіти, високий процент вступу до вузів).
Вчителі, котрих запитували, нічого про справу не чули, однак добре про неї знали практично усі учні школи.
II етап
Після статті директор почав внутрішнє розслідування та одночасно подав заяву до міліції. В результаті проведення директором розгляду справи, вдалось знайти групу хлопців, котрі були виконавцями переслідування (троє з „гарних родин" і один з неблагополучної сім'ї, який проживає в інтернаті та отримує державну допомогу).
Хлопцям загрожує виключення зі школи, а хлопцю, котрий проживає в інтернаті за порушення дисципліни відмовили у державній допомозі. Це означає, що він повинен перейти в школу та знову проживати з батьком - п'яницею і чотирма молодшими братами та сестрами в маленькій за розміром квартирі.
На дівчину почали тиснути, щоб відмовилась від свої звинувачень, бо ламає здібному, але бідному хлопцю життя...
III етап
Дівчина під тиском оточення сказала в приміщенні міліції та перед педагогічною радою, що „нічого не трапилось, і що вона розуміє, що то були лише жарти". Хлопцям було знижено оцінку за поведінку, але засідання комісії, яка повторно розглядатиме питання про відмову у державній допомозі буде наступної неділі.
Директор сказав журналістам, що „радий, що справа так закінчилась та впевнений, що результат відучить інших учнів від подібних вчинків"
Мати вирішила забрати дівчину з школи.
