Tu jesteś: Strona główna / Інформація про Проект
Злість - це емоція (почуття). Вона пов'язана з мобілізацією енергії та з'являється зазвичай в ситуаціях, коли зустрічаємось з перешкодою (в широкому розумінні) на шляху до осягнення важливої для нас мети. ЇЇ переживають всі і впливу на появу злості ми не маємо. Тому почуття злості само по собі являється ні поганим, ні добрим. Натомість, можемо мати вплив на те, що робимо, коли відчуваємо злість.
Агресія визначається найчастіше як свідома, намірена дія, котра має на меті когось скривдити, у широкому розумінні завдати комусь шкоди - фізичної, психічної або матеріальної. Її характерною ознакою є вживання кимсь фізичної або психічної сили по відношенню до особи з подібними можливостями, котра може оборонятись. Агресія часто, але не завжди, являється способом вираження злості. В особливих випадках агресія може перероджуватись у насильство.
Насильство - це використання своєї переваги над іншою людиною (фізичної, емоційної, суспільної, духовної). Йдеться тут про те, коли слабша особа (жертва) довгий час знаходиться під негативним впливом сильнішої особи або групи осіб (виконавців насильства).
Результати насильства
З переслідуванням та докучанням може зустрітись кожний, незалежно від його вигляду, вмінь, фізичних або розумових здібностей. Деякі особи можуть виглядати або поводитись так, ніби інші їм частіше докучають, однак це не вони за це відповідальні.
Наслідки насильства відчувають всі учасники таких ситуацій. Жертви переживають трудні емоції - почуття приниження та зневаги, стид, страх, розпач та смуток. Довготривалі наслідки для жертв - це занижена самооцінка та суспільні проблеми - труднощі в встановленні контактів, схильність до ізоляції.
Жертви насильства у школі досить рідко розповідають дорослим про свої проблеми. Часто мають досвід нехтування дорослими їх проблем („прозиваються - не звертай уваги", „жалітись не потрібно"). Побоюються погіршення ситуації, помсти з боку переслідувачів. Окрім того, заважають їм стид та почуття вини - „цап відбувайло" переконаний, що вина саме у ньому. Довготривале перебування під тиском агресорів може призвести до соматичних порушень, часто досить серйозних.
Для виконавців насильства наслідком являється закріплення способу агресивної поведінки, зменшення почуття відповідальності за власні поступки, схильність до протиправних дій, легкість з якою вчиняються такі протиправні дії.
Свідки насильства, котрі не змогли результативно протистояти, часто роками відчувають почуття вини, незадоволення та претензії до себе, навчаються пасивності, стають безпорадними та не реагують у важких ситуаціях.
Форми насильства у школі:
• Безпосереднє фізичне насильство - побиття, плювання, штовхання, шарпання, вимагання грошей, забирання предметів, знищення власності, прозивання, висміювання
• Безпосереднє словесне та невербальне насильство - докучання, прозивання, висміювання, переслідування, ображання, осміювання, погрожування, розповсюдження пліток та наклепів (також за допомогою sms - повідомлень та Інтернет), показування непристойних жестів
• Посередні форми насильства - намовляння інших до фізичної чи словесної атаки, клеймування, виключення чи ізоляція в групі
Чинники ризику прояву насильства в школі:
Можна перерахувати слідуючі групи учасників ризику ескалації насильства у школі:
1. Не належна система норм, напр.:
• суперечність концепції виховання та поведінки
• норми, котрі надають перевагу застосуванню сили
• недотримання норм керуючими особами
2. Відсутність реагування на агресивну поведінку, напр.,
• відсутність реагування на дрібні правопорушення типу прогулювання, спізнення, графіті
• відсутність реагування з боку вчителів на агресивну поведінку учнів, нехтування проявами такої поведінки
• конфлікти довго залишаються не розв'язаними, відсутність результативної медіації
• пасивність свідків.
3. Чинники, пов'язані з організацією навчального процесу, напр.:
• нудьгування, відсутність можливості заповнення часу
• обмеження простору, людно, галас
• відсутність можливості релаксу та відпочинку (для учнів і вчителів)
• мала кількість позаурочних занять.
4. Чинники, пов'язані з стосунками між учнями - вчителями - батьками і т.д.:
• відсутність справжнього контакту та діалогу між учнями, вчителями та батьками
• високий рівень роздратованості серед вчителів